Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
